Формування мистецтва Древньої Русі (X-XVII вв.) на основі досягнень художньої культури восточнославянских племен, що мешкали до них на цих землях скіфів і сарматов. Музика, архітектура, зображальне мистецтво і література Древньої Русі. Усної народної творчості дає можливість відтворити історію, культуру, побут того часу, дізнатися про мрії і сподівання народу.

За свідченням відомого знавця народної культури Г. Хоткевича, бандура відома в Україні ще з IX ст. «Взагалі ж слов’яни люди рішучі й сміливі і якби не було між ними розділеності, внаслідок численності різних їхніх родів й розкиданості племен, то не зрівнявся б з ними в силі жоден народ у світі». Мадяри приходять, а слов’яни замикаються в тих укріпленнях, що їх збудували. Взимку більша частина з них перебуває у замках і фортецях, а влітку живе просто серед лісу... Мадяри завжди перемогають слов’ян і вважають їх за джерело рабів.

В той же час Львівське братство згідно порядків 1585 року встановлювало для своїх членів обов’язки сходитися на братські засідання, платити складку до братської скарбниці, брати участь у братських відправах тощо. Важливим чинником культурного процесу в Україні була православна церква, роль якої в історії українського суспільства постійно зростала. Церква для українців, за умов відсутності власної держави, залишалась єдиним інститутом вираження їх самобутності. Однак становище православної церкви було надзвичайно тяжким. Проти неї вів боротьбу католицизм, підтримуваний польською коро¬лівською адміністрацією. Трагедія православної церкви полягала в тому, що вона була позбавлена підтримки меценатів, а з XVI ст.

Християнства стали надходити церковні і світські твори грецькою та іншими мовами. 971 рр., вважають, що вони були складені двома мовами – грецькою і староруською. Будували кораблі з веслами і вітрилами на 50 – 100 осіб. У культурно-мистецькій спадщині Київської Русі чільне місце посідає церковний спів. Почувши про освіченість і мудрість братів, моравський князь Ростислав запросив їх пропагувати слово Боже мовою слов'ян. Є й міфічні істоти, серед яких грифони й василиск. Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

культурі. Регіональні особливості бароко на Лівобережній та Західній Україні.

Українознавче спрямування досліджень київського осередку вчених посилилося з участю в ньому М. «Більшість їхніх (слов’янських) племен – язичники... Вони мають багато міст, а також [мають] церкви, де вішають дзвони, у які б’ють молотками, подібно до того як в нас християни б’ють билом за посиланням у дошку... З цих племен [слов’ян] одне мало раніше владу [над ними усіма]. Його царя звали Маджак (Махак), а само плем’я звалося валінана (валіяна). Цьому племені в давнину підкорялися усі слов’янські племена, бо верховна влада була в нього й інші царі виконували його волю...

Собор є шедевром будівельної техніки, архітектури та мистецтва XI ст. Його велич створюють 13 бань, що утримуються на 12 масивних кам'яних колонах, поділяючих храм на 5 нав (відділень). Архітектурне багатство, прикрашення колон різьбленими червоними кахлями, а підлоги - різнокольоровими плитами, надавали собору композиційної мальовничості, урочистості, святкового вигляду.

Північного Причорномор’я. Римська колонізація та поширення християнства.

Церква у Візантії займала підпорядковане становище в системі влади і не претендувала на зверхність щодо монарха. Будучи абсолютно відмінним від існуючого на Руських землях язичницького світогляду, християнство вступило у довгу боротьбу зі старими традиціями. Протягом цієї боротьби християнська культура перетворювала місцеву, часом сама підпадаючи під впливи місцевих звичаїв. Після прийняття християнства в Києві і на периферії ще довго поклонялись поганським богам. Часто християнські храми чи просто хрести ставились у гаях поряд зі старими ідолами, де здійснювались поганські обряди. Неосвічений народ, який не мав змоги читати Біблію, не міг зрозуміти нового віровчення, намагався «прилаштувати» його до старої системи обрядів. На основі зіткнення двох світоглядів створилось нове явище, яке старими руськими пастирями називалось двовір´я – тобто поєднання у свідомості народу язичницького та християнського світоглядів.

В основу своєї діяльності вони поклали ідеологію просвітительства. У загальній кількості перекладної літератури XV ст. У Києві переважали видання релігійно-богословського змісту. Серед них була не лише канонічна, а й апокрифічна література, зокрема переклади старозавітних книг, пророцтв Даниїла та Єремії, книги Руф та Естер тощо. Із занепадом Галицько-Волинського князівства занепадає культурний й економічний статус України до рівня периферійної провінції, а еліта асимілюється з культурними та політичними системами чужоземних володарів.

Ролан Гаррос-2023: Джокович став переможцем турніру, встановивши історичний рекорд

Зокрема, тут завжди можна було послухати мандрівних артистів, а то й самому поспівати та потанцювати в гурті при нагоді. Цікаво, що язичницькі вірування слов’ян відбивалися на їхній манері вдягатися, а пізніше поєдналися з християнськими. Наприклад, популярними були прикраси з зображеннями божеств – Дажбога, богині весни, а також природних мотивів – дерев, зораного поля тощо. Також слід відмітити, що заміжні жінки Київської Русі мали обов’язково ховати волосся, це за віруваннями, повинно було захистити від злих духів.

В окремих випадках використовували кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці. Так, у середині 19-го століття сучасники відкриття фресок з-під олійного запису були вражені наявністю незвичних світських сюжетів на стінах головного київського храму (розташовані у сходових вежах, які ведуть на княжі хори). Зокрема, викликали подив численні мисливські сцени, картини полювання на різних тварин. «Розваги», які практикували на вечорницях, могли заходили дуже далеко. Найбільш сприятливим часом для вечорниць була пізня осінь і зима, коли не було нагальних сільськогосподарських робіт. Навесні і влітку молодь спілкувалася переважно надворі, «по кутках» села. В багатьох регіонах України сезон вечорниць починався з Покрови, в деяких – з зимового Миколая (19 грудня) і тривав до початку Великого посту.