Для організації ігор важливо створити предметно-ігрове середовище. Обрядові та звичаєві ігрипередають характерні події з життя українського народу в певні пори року або в дні календарних свят. Ігри такого типу доступні дітям з вадами мовленнєвого розвитку лише старшого дошкільного віку та потребують довготривалої підготовчої роботи. У вітчизняній дошкільній педагогіці склалася класифікація дитячих ігор, що базується на ступені самостійності і творчості дітей у грі.

Під час ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи, уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру (того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово діти запам'ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових завдань і дій, правил, порядку дій гравців. Спільною для обох видів ігор є діяльність дітей, зав­дяки якій дидактичні ігри наближаються до творчих.

Іншу спрямованість надаємо іграм, якщо наступні заняття по­требують від дітей рухів (хореографія, фізкультура). Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Ні в якому разі не варто нав’язувати щось дітям, викликаючи тим самим у них спротив, вихід з гри або її припи­нення.

Втручання вихователя має зводитися до порад, як краще організувати задуману гру. Для цього досить побіжних зауважень під час збирання на прогулянку. Для кращої самоорганізації бажано, щоб діти у групі знали кілька ігор і вміли у них грати. Наприклад, http://www.72oa.com/993 вони можуть обрати ведучого в грі самі за допомогою лічилки, або його призначить вихователь. Основні складові педагогічної теорії ігрової діяльності дітей як системна цілісність. Структура ігрової діяльності дітей дошкільного віку.

Ігри для молодшого дошкільного віку

Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценування знайомих літературних тво­рів. Старшим дошкільнятам можна запропонувати дидак­тичні ігри, які за змістом пов’язані з навчальною програ­мою з рідного мовлення, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічби тощо. Слід активно запро­ваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводяться як з усією групою, так і з окремими дітьми. У дощові дні діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо).

У сюжетно-рольовій грі є реальна взаємодія між її учасниками. Тоді як режисерська, хоч і має форму розгорнутої рольової гри, та дитина не бере на себе ролей, а розподіляє їх між іграшками і сама ж їх послідовно виконує. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Але ж такі спос­тереження випадкові, непродумані й малоцінні для за­гального розвитку дитини. Також часто недостатній зв’я­зок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею дітей. До особливої групи відносимо театральні іграшки та костюми для різних персонажів, атрибути, які допов­нюють створені образи.

Тільки в старших групах поступово починають вводити елементи змагання, порівнювати сили команд та окремих гравців. Усова найбільш помітними різновидами творчих ігор дітей вважала режисерські ігри, коли дитина управляє іграшкою, та ігри, де роль виконує сама дитина. Зайняти позицію того, хто спостерігає, або помічника, якщо в цьому є потреба. Творчість, уява та ініціативність активізуються в грі, коли немає інструкцій до дії, оцінок діяльності, спроб спрямувати гру “в потрібний напрям” чи нав’язування результатів. Дослідження свідчать, що якісна вільна гра розпочинається через 20–25 хвилин після її початку. Тож час, відведений для гри, має бути не меншим 60 хвилин поспіль. Творчий розвиток дитини є одним з пріоритетних завдань реформування системи освіти.

Повідомити про помилку

Але спочатку нам слід розібратися, що таке гра і чому вона важлива для розвитку дитини. До третьої групи належать традиційні або народні ігри (обрядові, тренінгові, дозвіллєві). Новосьолова вважає, що провідною діяльністю у дошкільному віці виступають самодіяльні ігри дітей [52, с. І те й інше свідчить про необхідність її серйозного вивчення з боку фахівців.

Зміст творчих ігор та ігор з правилами — своєрід­не відображення навколишньої дійсності, однак більш безпосереднє. Мета гри може змінюватися, взаєми­ни між людьми нестійкі, умовні й не завжди обов’яз­кові для кожного. На відміну від творчих зміст дидак­тичних ігор завжди відомий заздалегідь. Завдання та правила гри однаково обов’язкові для кожного. Мета дидактичних ігор — розвиток розумових здібностей. Неабияку роль у житті дитини відіграє гра-праця з використанням продуктів трудової та художньо-творчої діяльності. Однак, якщо ставиться завдання дати ще й певні навички (вишивання, склеювання, вирізання тощо), це знижує рівень самої гри, а в багатьох випадках при­зводить до її припинення.

Творчо спрямованій особистості притаманні активність у мисленні та діях, ініціативність, образна уява. Вона виявляє здатність помічати,переживати, творити нове, сумніватися і шукати шляхи розв’язання,отримувати задоволення від результату і від самого процесу творення. Игра- найбільш доступний вид діяльності дітей, спосіб переробки отриманих знань і вражень з навколишнього світу, спосіб яскравого прояву особливостей мислення та уяви, його емоційності і активності, розвитку потреб в спілкуванні.

Це організована гра з чіткими правилами і умовами перемоги і програшу. Футбол і всілякі дворові і настільні ігри – це приклади ігор-змагань. “Гра – це будь-яка поведінка, діяльність чи процес, ініційовані, контрольовані та структуровані самими дітьми.