Система оподаткування підпорядковувалася вирішенню поточних питань, хоча й проголошувалися принципи, здатні забезпечити її ефективність. Достатньо простежити ті принципи побудови податкової системи, які закладалися у кожному новому Законі "Про систему оподаткування". Так, у 1991 році були проголошені принципи стабільності, рівнонапруженості, обов’язковості та соціальної справедливості. Можна стверджувати, що жоден з них не знайшов своєї реалізації, навіть обов’язковість, з огляду на масштаби ухилень від сплати податків. Найважливішим проявом принципу визначеності оподаткування в сучасному трактуванні НК виступає фактично встановлений принцип презумпції невинності платника податків (п. 7 ст. 3 НК).
Індивідуальні чи вибіркові акцизи стягуються за твердими ставками з одиниці товару. Фіскальні монопольні податки поповнюють казну за рахунок непрямого оподаткування товарів масового попиту, виробництво і реалізація яких монополізовані державою. Виник цей податок з «реалії», тобто привласнення державою виключного права на той чи інший вид діяльності. Наприклад, існує в державі монополія на виробництво алкогольних https://pyrogiv.kiev.ua/novyj-slot-lightning-jungle/ виробів. Напередодні антиалкогольної компанії цей вид монопольної державної діяльності забезпечував надходження в бюджет більше третини його суми. Практично завжди об'єктом державної монополії було також виробництво і реалізація виробів з хутра і золота. В статті розглянуто питання функціонування податкової системи України в умовах застосування та подальшого вдосконалення норм Податкового кодексу.
В умовах нестабільності та поширення фінансово-економічної кризи різні аспекти справляння податкових платежів та удосконалення податкового механізму висвітлені у працях В.М. Однак і досі не виробленої єдиних теоретичних основ побудови раціональної податкової системи, незважаючи на прийняття Податкового кодексу України та висвітлення в ньому її окремих структурних елементів. Визначення та реалізація пріоритетних рішень – це механізм узгодження протиріч між інтересами держави та платника податків, що зумовлює усвідомлення суб’єктами податкових відносин мети податкової політики у безпосередньому підпорядкуванні реалізації його інтересам. Пріоритети розвитку оподаткування добираються як реакція на потреби держави для виконання її функцій. Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Як видно з визначення, вона дещо ширша від сфери оподаткування як механізму перерозподілу доходів.
Але у країнах суспільного добробуту такий підхід, по-перше, не актуальний, а, по-друге, значною мірою шкідливий. Адже високий рівень оподаткування багатих, а це, як правило, провідна і головна частина продуктивних сил, підриває у них стимули до високих результатів, унаслідок чого уповільнюються темпи економічного розвитку, що особливо болісно відобразиться якраз на найбідніших. Поняття податкової системи, вимоги щодо її побудови; основні характеристики сучасної податкової системи; принципи побудови податкової системи держави; склад і структура податкової системи України.
"Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"
Аналіз податкового законодавства України та наша дійсність показує, що у пріоритетному становищі сьогодні перебуває державна влада, насамперед, в особі його податкових органів. А в становищі пригноблених та «систематично общипуваних» перебувають платники податків. Принцип максимального обліку інтересів та можливостей платників податків. Цей принцип одне із найважливіших економічних положень. Відповідно до цього принципу оподаткування має характеризуватись визначеністю та зручністю для платника податків, не для влади!
Військовий збір з військовослужбовців вже не збирають
У подальшому в ході розвитку індивідуального прибуткового податку було вирішено питання про узгодження проблем соціальної справедливості та захисту інтересів капіталу. Загальними є податки, які не мають цільового призначення і використовуються державою на загальнодержавні заходи (утримання органів управління, оборону країни та ін.). До них належать податок на прибуток, ПДВ, прибутковий податок з доходів громадян, акцизний збір та ін.
Нітті в окремий, самостійний принцип при її побудові. Особливо це проявилося в кінці ХХ ст., коли відбулося відчутне зіткнення фіскальних потреб держави з інтересами економічного розвитку. Наступ електрики, впровадження двигуна внутрішнього згорання, розробка нових методів виробництва сталі – все вимагало нових інвестицій. Наведене формулювання відповідало основному призначенню податкової системи – забезпеченню держави необхідними коштами і знаходилося в повній відповідності з принципами неокласичної школи про невтручання держави в господарські процеси.
«Якщо у хлібороба вимагатимуть податі тоді, коли його хліб ще не проданий, то він повинен або віддати свій хліб за безцінь, або позичати гроші та платити відсотки». Іншим проявом цього принципу є обов'язковість своєчасної інформації для платника податків про всі зміни податкового законодавства, а також простота обчислення та сплати податку. Принцип передбачає можливість вибору платником податків того чи іншого способу поведінки із запропонованих податковим законодавством. Наприклад, якщо влада бажає отримувати податки із частотою помісячно чи поквартально, то це зручність для влади, а не для платника податку. 9) рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат. Принцип використання податків як фінансових інструментів ґрунтується на їх регулюючій функції.
Розмір цих податків при постійних ставках (тарифах) залежить від кількості й вартості товарів (послуг), що купуються. Основними критеріями системи оподаткування мають бути її економічна ефективність і соціальна спрямованість. У цьому зв'язку податки мають забезпечувати, з одного боку, стійку і в потрібному обсязі фінансову базу держави, а з іншого — залишати суб'єктам господарювання достатньо коштів для власного розвитку і підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці.
Однак при проведенні аналізу будемо вважати, що ефективність є ключовим критерієм у визначенні успішності процесу функціонування системи оподаткування та розвитку ринкових відносин у країні. Ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, які забезпечили його отримання, досягнення результату. Інакше кажучи, ефективність – це ефект, який припадає на одиницю витрат ресурсів, що були використані з метою одержання досягнутого результату. По-друге, податки є найбільш антагоністичним елементом економічної політики держави. Соціально-економічні відносини, що їх представляють податки, мають різноспрямовані вектори. У перехідних економіках вони майже завжди є дуже загостреними. Саме тому в цей час формуванню та реалізації податкової політики важливо приділяти особливу увагу.
Метою статті є обґрунтування, здійснення аналізу періодів еволюційного шляху розвитку податкової системи України від зародження до нинішнього часу для визначення напрямів щодо її удосконалення з урахуванням сучасних потреб суспільства. Установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками. Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Однак федеральні закони, що вносять зміни до ПК у частині встановлення нових податків, набирають чинності не раніше 1 січня року, наступного за роком їх прийняття, і не раніше одного місяця з дня їх офіційного опублікування. Аналогічно і за відповідними актами законодавства про податки і збори суб'єктів РФ і нормативним правовим актам представницьких органів муніципальних утворень. У ринковій економіці існує ряд підходів до вирішення питань податкової політики.